Припікання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Припікання
Припікання в «Museum Museorum» Міхаеля Бернгарда Валентині (Франкфурт-на-Майні, 1714)

Припіка́ння — у медицині, це метод впливу на тканини живого організму з метою оздоровлення різноманітним факторами наслідком дії яких є виникнення опіка.

У ТКМ припіка́ння (кит.: ; піньїнь: jiǔ) — це терапія, яка полягає в спалюванні висушеного полину (wikt:moxa) на певних точках тіла. Він відіграє важливу роль у традиційних медичних системах Китаю, Японії, Кореї, В'єтнаму та Монголії. Постачальники зазвичай витримують полин і подрібнюють його до стану пуху; практикуючі спалюють ворс або переробляють його далі в паличку у формі сигари. Вони можуть використовувати його опосередковано, за допомогою акупунктурних голок, або «спалити» його на шкірі пацієнта.

Перша сторінка Шіметаро Хари: «Вплив мокси на гемоглобін і кількість еритроцитів». Ідзі Шінбун, №. 1219, 10 вересня 1927 р. (Підсумок на есперанто)

Відбувається нанесення з лікувальною метою хімічних, термічних, електричних і променевих опіків. Припікання за допомогою електричного струму називається електрокоагуля́цією.

Застосовують припікання для руйнування невеликих пухлин шкіри, родимок, надмірних грануляцій, бородавок, мозоль, татуювання, розростань слизової оболонки; у хірургічній практиці — для спинення кровотечі, для розділу тканин тощо. Припікання пропагується як засіб для лікування широкого спектру станів, але його використання не підтверджується достовірними доказами та несе ризик побічних ефектів.[1]

Припікання у ТКМ

[ред. | ред. код]

Термінологія

[ред. | ред. код]

Перші західні зауваження щодо припікання можна знайти в листах і звітах, написаних португальськими місіонерами в Японії 16-го століття. Вони назвали це botão de fogo (вогнева кнопка), термін, який спочатку використовувався для західних каутерів прасок з круглою головкою. Герман Бушофф, який опублікував першу західну книгу з цього питання в 1674 році (англійське видання 1676), використовував японську вимову «могуса». Оскільки u вимовляється не дуже чітко, він написав його «Moxa». Пізніші автори змішували до «Moxa» латинським словом combustio («горіння»).[2][3]

Назва виду трави Artemisia (полину), який використовується для виробництва мокси, називається «ài» або «àicǎo» (, 艾草) в Китаї[4] та йомоґі () у Японії. Китайські назви припікання такі jiǔ ( ) чи jiǔshù ( 灸術); японці використовують ті самі символи та вимовляють їх як kyū та kyūjutsu. Корейською мовою читання є tteum (). Корейський фольклор приписує розвиток припікання легендарному імператору Тангуну.[5]

Теорія і практика

[ред. | ред. код]

Практикуючі використовують моксу для зігрівання областей і точок акупунктури[6] з наміром стимулювати циркуляцію через точки та спонукати більш плавний потік крові та ці. Деякі вважають, що вона може лікувати захворювання, пов’язані з «застудою» або «дефіцитом ян» у китайській медицині.[7] Стверджується, що припікання пом’якшує холод і вогкість в тілі та може сприяти перетворенню сідничних пологів.[8][9]

Лікарі стверджують, що припікання є особливо ефективним у лікуванні хронічних проблем, «дефіцитних станів» (слабкість) і геронтології. Бянь Цао (приблизно 500 р. до н. е.), один із найвідоміших напівлегендарних лікарів давнини Китаю та перший спеціаліст із припікання, обговорював переваги мокса над акупунктурою у своїй класичній праці «Bian Que Neijing». Він стверджував, що мокса може додати організму нову енергію та лікувати як надлишок, так і дефіцит.

Практикуючі можуть використовувати акупунктурні голки, виготовлені з різних матеріалів у поєднанні з моксою, залежно від напрямку потоку «ці», який вони хочуть стимулювати.

Існує кілька методів припікання. Три з них - пряме рубцювання, пряме без рубцювання та непряме припікання. Пряме припікання з рубцями поміщає невеликий конус мокси на шкіру в точці акупунктури та спалює його, доки на шкірі не з’являться пухирі, які після загоєння залишаються рубцями.[10] Пряме припікання без шрамів видаляє палаючу моксу до того, як шкіра обпічена достатньо, щоб утворилася шрам, якщо тільки палаюча мокса не залишається на шкірі занадто довго.[10] При непрямому припіканні сигару з мокси тримають біля точки акупунктури, щоб нагріти шкіру, або тримають її на акупунктурній голці, вставленій у шкіру, щоб нагріти голку.[10] There is also stick-on moxa.

«Chuanwu lingji lu» (Запис суверенних вчень) Чжана Юхена був трактатом про аку-моксу, написаним у 1869 році та містить декілька кольорових ілюстрацій точок на тілі, куди мокса могла бути застосована для лікування скарг.

Ефективність і безпека

[ред. | ред. код]

Більшість досліджень припікання походять з Китаю і, як правило, мають низьку якість.[1] Стверджується, що він ефективний при різноманітних станах, а деякі лікарі пропагують його як панацею.[1]

Кокранівська співпраця виявила обмежені докази використання припікання для корекції сідничних пологів немовлят і закликав до додаткових експериментальних досліджень. Побічні ефекти включали нудоту, подразнення горла та біль у животі від скорочень.[11] Припікання також вивчали для лікування болю,[12] злоякісних пухлин,[13] інсульту,[14] неспецифічного виразкового коліту,[15] запору,[16] та гіпертензії.[17] Систематичні огляди показали, що ці дослідження є низької якості, а позитивні результати можуть бути наслідком упередженості публікації.[18]

Припікання несе ризик побічних ефектів, включаючи опіки та інфекції.[1]

Паралельне використання полину

[ред. | ред. код]

Полин серед інших трав часто зв’язували в паличку для розмазування. Чумаші з південної Каліфорнії мають подібний ритуал.[19] Європейці клали гілочки полину під подушки, щоб викликати сни; і ця трава асоціювалася з практикою магії в англосаксонські часи.[20]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Ernst E (2019). Alternative Medicine – A Critical Assessment of 150 Modalities. Springer. с. 182—183. doi:10.1007/978-3-030-12601-8. ISBN 978-3-030-12600-1. S2CID 34148480.
  2. Wolfgang Michel (2005). Far Eastern Medicine in Seventeenth and Early Eighteenth Century Germany. Gengo Bunka Ronkyū 言語文化論究. Kyushu University, Faculty of Languages and Cultures. 20: 67—82. ISSN 1341-0032.
  3. Li Zhaoguo (2013). English Translation of Traditional Chinese Medicine: Theory and Practice. 上海三联书店. с. 11. ISBN 978-7-5426-4084-0.
  4. Ось велике різноманіття інших китайських назв (bingtai 冰台ecao 遏草xiang'ai 香艾qiai 蕲艾aihao 艾蒿jiucao 灸草yicao 医草huangcao 黄草airong 艾绒)
  5. Needham, J; Lu GD (2002). Celestial lancets: a history and rationale of acupuncture and moxa. Routledge. с. 262. ISBN 0-7007-1458-8.
  6. Не всі точки акупунктури можна використовувати для припікання. Кільком із них віддають перевагу як у класичній літературі, так і в сучасних дослідженнях: Zusanli (ST-36), Dazhui (GV-14).
  7. Moxibustion | Chinese Medicine.
  8. American Journal of Chinese Medicine, Winter, 2001, Yoichi Kanakura, et al.Шаблон:Full citation needed[недоступне посилання з 01.08.2016]
  9. Cochrane Library[недоступне посилання з 01.04.2020]Шаблон:Full citation needed[недоступне посилання з 01.08.2016]
  10. а б в Moxibustion, Acupuncture Today. Acupuncturetoday.com. Процитовано 17 травня 2011.
  11. Coyle, M. E.; Smith, C. A.; Peat, B (2012). Cephalic version by moxibustion for breech presentation. Cochrane Database of Systematic Reviews. 5 (5): CD003928. doi:10.1002/14651858.CD003928.pub3. PMID 22592693.
  12. Lee, Myeong Soo; Choi, Tae-Young; Kang, Jung Won; Lee, Beom-Joon; Ernst, Edzard (2010). Moxibustion for Treating Pain: A Systematic Review. The American Journal of Chinese Medicine. 38 (5): 829—38. doi:10.1142/S0192415X10008275. PMID 20821815. S2CID 8383035.
  13. Lee, Myeong Soo; Choi, Tae-Young; Park, Ji-Eun; Lee, Song-Shil; Ernst, Edzard (2010). Moxibustion for cancer care: A systematic review and meta-analysis. BMC Cancer. 10: 130. doi:10.1186/1471-2407-10-130. PMC 2873382. PMID 20374659.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  14. Lee, M. S.; Shin, B.-C.; Kim, J.-I.; Han, C.-h.; Ernst, E. (2010). Moxibustion for Stroke Rehabilitation: Systematic Review. Stroke. 41 (4): 817—20. doi:10.1161/STROKEAHA.109.566851. PMID 20150551.
  15. Lee, Dong-Hyo; Kim, Jong-In; Lee, Myeong Soo; Choi, Tae-Young; Choi, Sun-Mi; Ernst, Edzard (2010). Moxibustion for ulcerative colitis: A systematic review and meta-analysis. BMC Gastroenterology. 10: 36. doi:10.1186/1471-230X-10-36. PMC 2864201. PMID 20374658.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  16. Lee, Myeong Soo; Choi, Tae-Young; Park, Ji-Eun; Ernst, Edzard (2010). Effects of moxibustion for constipation treatment: A systematic review of randomized controlled trials. Chinese Medicine. 5: 28. doi:10.1186/1749-8546-5-28. PMC 2922210. PMID 20687948.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  17. Kim, Jong-In; Choi, Jun-Yong; Lee, Hyangsook; Lee, Myeong Soo; Ernst, Edzard (2010). Moxibustion for hypertension: A systematic review. BMC Cardiovascular Disorders. 10: 33. doi:10.1186/1471-2261-10-33. PMC 2912786. PMID 20602794.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  18. Lee, Myeong Soo; Kang, Jung Won; Ernst, Edzard (2010). Does moxibustion work? An overview of systematic reviews. BMC Research Notes. 3: 284. doi:10.1186/1756-0500-3-284. PMC 2987875. PMID 21054851.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  19. Timbrook, Janice (2007). Chumash Ethnobotany: Plant Knowledge among the Chumash People of Southern California. ISBN 978-1-59714-048-5.[сторінка?]
  20. Knight, Katherine (1 січня 2002). A Precious Medicine: Tradition and Magic in Some Seventeenth-Century Household Remedies. Folklore. 113 (2): 237—247. doi:10.1080/0015587022000015347. ISSN 0015-587X. S2CID 162291104.

Джерела

[ред. | ред. код]